Респіраторні захворювання собак: кашель, задишка, хрипи (2026)

1. Анатомія дихальної системи собаки

Дихальна система собаки є складним і багатокомпонентним апаратом, відповідальним не лише за газообмін, але й за терморегуляцію, нюх і голосову комунікацію. Знання основних структур допомагає власнику краще розуміти симптоми, локалізацію проблеми та механізми захворювань.

Верхні дихальні шляхи починаються з носової порожнини — надзвичайно складно організованої структури, яка у собак виконує не лише роль фільтра та зволожувача повітря, але й є головним органом нюху. Слизова оболонка носа вкрита миготливим епітелієм, який затримує пил, мікроорганізми та частинки. Носові раковини утворюють розгалужену мережу каналів, яка забезпечує максимальний контакт повітря з поверхнею слизової. У брахіцефальних порід (мопс, бульдог, боксер) ця структура суттєво деформована, що є причиною їхніх дихальних проблем.

Глотка та гортань є перехрестям дихального і травного шляхів. Гортань має надзвичайно важливу функцію — захист нижніх дихальних шляхів від потрапляння їжі та рідини. Вона також є органом голосоутворення. М'яке піднебіння відокремлює носоглотку від ротоглотки; у брахіцефальних собак воно часто буває аномально довгим, перекриваючи вхід у гортань і спричиняючи хрипіння та зниження вентиляції.

Трахея — трубчаста структура з хрящовими кільцями, яка проводить повітря від гортані до бронхів. Хрящові кільця в нормі мають форму підкови та підтримують просвіт трахеї відкритим. При трахеальному колапсі хрящ втрачає жорсткість, кільця сплющуються і просвіт трахеї звужується при диханні — це є причиною характерного "гусячого гавкання". Трахея вистелена миготливим епітелієм, який за допомогою рухів вій постійно виносить слиз і чужорідні частинки назовні.

Бронхи та бронхіоли — система розгалужень, яка дистрибутує повітря до різних ділянок легеневої тканини. Бронхи є відносно жорсткими трубками з хрящовим каркасом, бронхіоли — дрібніші, без хряща, чутливі до спазму. Саме бронхіолоспазм є механізмом бронхіальної астми, яка у собак зустрічається рідше, ніж у кішок, але все ж трапляється.

Легені складаються з функціональних одиниць — альвеол, у яких відбувається газообмін між повітрям і кров'ю. Легені собаки поділені на частки: три правої і дві лівої сторони та серцева частка. Вони оточені подвійним листком плеври — тонкої серозної оболонки; між листками знаходиться мінімальна кількість рідини, яка зменшує тертя. При плевриті або гідротораксі в плевральній порожнині накопичується значна кількість рідини, стискаючи легеневу тканину.

Кровообіг і газообмін. Легені отримують дезоксигеновану кров з правого шлуночка серця через легеневу артерію. Після збагачення киснем в альвеолах оксигенована кров надходить до лівого передсердя через легеневі вени. Цей механізм пояснює зв'язок між серцевою недостатністю і дихальними симптомами: ослаблене серце не може ефективно "забирати" кров з легенів, вона застоюється і пропотіває у альвеоли — виникає кардіогенний набряк.

Терморегуляція через дихання. На відміну від людини, у собаки практично відсутні потові залози на тілі (є лише на подушечках лап). Основний механізм охолодження — задишка (пантінг): швидке поверхневе дихання через відкритий рот, що забезпечує інтенсивне випаровування рідини зі слизових оболонок. Нормальна частота такої задишки може досягати 200-400 дихальних рухів за хвилину. Це принципово відрізняється від патологічної задишки і не свідчить про захворювання.

2. Типи кашлю та їх діагностичне значення

Кашель є не захворюванням, а симптомом — захисним рефлексом, спрямованим на видалення секрету, стороннього тіла або подразника з дихальних шляхів. Характер кашлю є важливим діагностичним інструментом, який дозволяє орієнтовно встановити локалізацію та природу проблеми ще до інструментальних досліджень.

Сухий, різкий кашель схожий на гавкання або "гусяче гоготання" — найчастіше вказує на проблеми з трахеєю або великими бронхами. Класичний приклад — трахеальний колапс (особливо у дрібних порід), а також ранні стадії трахеобронхіту. Такий кашель зазвичай не супроводжується виділенням мокротиння.

Вологий (продуктивний) кашель супроводжується виділенням мокротиння, що може бути слизистим, слизисто-гнійним або з домішками крові. Вологий кашель вказує на наявність секрету в дихальних шляхах і є характерним для бронхіту, пневмонії, набряку легенів. Деякі собаки після вологого кашлю ковтають мокротиння, що ускладнює спостереження.

"Рулюючий" або "клекітливий" кашель, що нагадує булькання або клекотіння, свідчить про значне накопичення рідини в дихальних шляхах — набряк легенів, тяжка пневмонія, плеврит.

Кашель вночі або ранку є характерним для серцевої недостатності (кров застоюється у легенях в горизонтальному положенні) та хронічного бронхіту.

Кашель після фізичного навантаження або збудження є типовим для трахеального колапсу (фізична активність знижує тиск у просвіті трахеї, що сприяє її спаданню) та серцевої патології.

Кашель після пиття або їжі може свідчити про аспірацію — потрапляння їжі або рідини в дихальні шляхи, що є характерним для мегастравоходу, паралічу гортані або деяких вроджених аномалій.

Кашель з блювотними рухами — важливо диференціювати з регургітацією, яка може виглядати схожою на кашель. При інфекційному трахеобронхіті кашель нерідко закінчується блювотоподібними рухами (вигинанням шиї і животу), але без виходу вмісту шлунка.

Хронічний кашель (що триває більше 3 тижнів) потребує обов'язкового детального діагностичного обстеження. Навіть якщо він здається "легким" і не погіршується — це сигнал щодо необхідності ветеринарного огляду, оскільки причиною може бути пухлина, серцева недостатність або хронічний бронхіт, які прогресують повільно.

3. Задишка: нормальна та патологічна

Розуміння різниці між нормальною фізіологічною задишкою та патологічною є критично важливою навичкою для кожного власника собаки. Ця відмінність може визначати, чи потрібна негайна ветеринарна допомога.

Нормальна фізіологічна задишка (пантінг) виникає у відповідь на:

• Фізичне навантаження — після бігу або активної гри
• Перегрівання — при перебуванні в теплу або спеку
• Збудження або стрес — перед поїздкою, у ветеринарній клініці, при гучних звуках
• Нормальне охолодження після навантаження

При фізіологічному пантінгу: собака спокійна або поступово заспокоюється, ясна рожеві, час відновлення — 10-15 хвилин після усунення причини, тварина реагує на середовище адекватно.

Патологічна задишка — це порушення дихання, не пов'язане з нормальними фізіологічними причинами. Ознаки, які потребують уваги:

• Задишка у стані спокою або в прохолодному приміщенні
• Тривала задишка, що не проходить після відпочинку
• Форсоване дихання з участю черевних м'язів (живіт рухається при диханні)
• Витягнута шия і розставлені лікті — поза "трипода" (opisthotonos)
• Відкритий рот при диханні у звичних умовах (не після навантаження)
• Зміна кольору ясен: синюватий (ціаноз), дуже блідий або білий, синюватий

Ціаноз — синювате або фіолетове забарвлення ясен, язика та слизових оболонок — є критичним симптомом тяжкої гіпоксії (нестачі кисню). При ціанозі необхідна негайна ветеринарна допомога, оскільки він свідчить про критично низький рівень кисню в крові.

Частота дихання у здорової собаки у стані спокою становить 15-30 дихальних рухів за хвилину. Частота більше 40 дихальних рухів за хвилину у спокої є патологічною і вимагає огляду. Для визначення частоти дихання підрахуйте, скільки разів рухається грудна клітка за 15 секунд і помножте на 4.

Ортопное — неможливість лягти через посилення задишки в горизонтальному положенні. Собака з ортопноем стоїть або сидить, відмовляється лягати. Це характерно для плевральних випотів, набряку легенів та тяжкої серцевої недостатності.

4. Інфекційний трахеобронхіт (Kennel Cough)

Інфекційний трахеобронхіт, відомий також як "Kennel Cough" або "вольєрний кашель", є одним з найпоширеніших респіраторних захворювань собак у всьому світі. Незважаючи на відносно легкий перебіг у більшості випадків, він може бути небезпечним для цуценят, літніх тварин і собак з імунодефіцитом.

Етіологія. Kennel Cough є синдромом, що викликається різними збудниками, часто у поєднанні:

Інші потенційні збудники: Mycoplasma cynos, вірус собачого герпесу (CHV), вірус собачого реовірусу, Streptococcus equi subsp. zooepidemicus.

Поширення. Захворювання передається повітряно-краплинним шляхом та через контакт з контамінованими поверхнями. Назва "Kennel Cough" відображає типове місце зараження — вольєр, готель для тварин, виставка або дресирувальний майданчик, де багато собак перебувають разом. Інкубаційний період — від 2 до 14 днів.

Симптоми. Характерна клінічна картина: раптовий початок гучного, "гавкаючого" або "гусячого" кашлю, часто що закінчується ретчінгом або виходом білої пінистої мокроти. Загальний стан, як правило, задовільний: тварина активна, їсть. Температура може бути незначно підвищена (37,5-38,5°C при нормі 37,5-38,9°C). Нежить зустрічається рідко.

Ускладнена форма (бронхопневмонія) характеризується: виразною підвищеною температурою, в'ялістю, втратою апетиту, вологим кашлем, задишкою. Це потребує агресивного лікування.

Діагностика. У більшості випадків достатньо клінічної картини та анамнезу (контакт з іншими собаками). Для підтвердження збудника: ПЛР-тест з мазку зі слизової носоглотки, бактеріальний посів.

• Неускладнена форма: зазвичай самолімітуюча, проходить за 1-3 тижні
• Кашель послаблює буткіт або прогулянки на шлейці замість нашийника (нашийник тисне на трахею і провокує кашель)
• Антибіотики (доксициклін, амоксиклав, азитроміцин) призначають при: тривалому перебізі, підозрі на бактеріальну суперінфекцію, ускладненій формі
• При бронхопневмонії — госпіталізація, внутрішньовенна антибіотикотерапія, можлива кисневотерапія
• Протикашльові препарати (кодеїн-вмісні) використовують тільки при виснажливому кашлі, що не дає спати; при продуктивному кашлі — протипоказані

5. Пневмонія у собак

Пневмонія — запалення легеневої паренхіми — є значно серйознішим захворюванням, ніж трахеобронхіт, і потребує агресивного ветеринарного лікування. За даними ветеринарних клінік, пневмонія є причиною до 3-5% усіх госпіталізацій собак.

Бактеріальна пневмонія є найпоширенішим типом у собак. Збудники: Bordetella bronchiseptica, Streptococcus, Pasteurella multocida, Klebsiella pneumoniae, E. coli (особливо при аспірації). Часто розвивається як ускладнення вірусної інфекції (чумки, аденовірусу) або аспірації. Мікроорганізми розмножуються в альвеолах, викликаючи ексудативне запалення з накопиченням гнійного ексудату.

Аспіраційна пневмонія виникає внаслідок потрапляння їжі, рідини або шлункового вмісту в нижні дихальні шляхи. Ризик підвищений при: мегастравоході, паралічі гортані, під час або після анестезії, при блюванні у тварини без свідомості. Шлунковий вміст є хімічно агресивним і спричиняє важке запалення навіть без бактерій.

Грибкова пневмонія (Aspergillus, Cryptococcus, Blastomyces, Histoplasma) рідко зустрічається в Україні, але важлива при диференційній діагностиці у тварин, які подорожували до ендемічних регіонів (США, певні частини Африки).

Вірусна пневмонія найчастіше є компонентом чумки собак (Canine Distemper Virus). Особливо небезпечна для невакцинованих цуценят.

• Висока температура (39,5-41°C)
• Тахіпное (прискорене дихання) і задишка
• Вологий кашель з мокротою (можуть бути жовтувато-зелені виділення)
• В'ялість, відмова від їжі
• При аускультації: крепітація (хрускіт при вдиху), вологі хрипи, притупленість перкуторного звуку
• У тяжких випадках: ціаноз, нездатність стояти

• Рентгенографія грудної клітки: ущільнення (інфільтрат) легеневої тканини, часто у краніовентральних частках (при аспіраційній) або дифузне (при бактеріальній)
• Загальний аналіз крові: лейкоцитоз з нейтрофілією (бактеріальна), лейкопенія (вірусна)
• Бактеріологічний посів мокроти або трахеального лаважу з визначенням чутливості до антибіотиків
• Пульсоксиметрія: насичення крові киснем (SpO2); нижче 95% — показник для кисневотерапії

• Госпіталізація у більшості випадків
• Антибіотикотерапія широкого спектру (до отримання результатів посіву): амоксиклав, енрофлоксацин, доксициклін або комбінації
• Інфузійна терапія при дегідратації
• Кисневотерапія при SpO2 нижче 95%
• Небулайзер-терапія (зволоження дихальних шляхів, розрідження секрету)
• Фізіотерапія грудної клітки: легке постукування для мобілізації секрету
• Постільний режим і сприятливий температурний режим

6. Трахеальний колапс

Трахеальний колапс є однією з найпоширеніших причин хронічного кашлю у дрібних порід і являє собою прогресуюче захворювання, при якому хрящові кільця трахеї поступово втрачають свою жорсткість і спадаються під час дихання.

Механізм захворювання. У здоровій трахеї С-подібні хрящові кільця підтримують просвіт відкритим. При трахеальному колапсі хрящ дегенерує — він стає м'яким, плоским і не може підтримувати форму. Під час видиху (коли тиск у грудній клітині підвищується) або при збудженні та фізичному навантаженні кільця "прогинаються" всередину, звужуючи або повністю перекриваючи просвіт трахеї. Хвора тварина відчуває задуху, що викликає паніку і ще більше збудження — замкнене коло.

Породна схильність. Захворювання майже виключно зустрічається у дрібних та іграшкових порід:

• Йоркширський тер'єр
• Той-пудель та мініатюрний пудель
• Чихуахуа
• Мальтійська болонка
• Шпіц-пінчер (Spitz)
• Померанський шпіц
• Пекінес

У великих порід трахеальний колапс трапляється значно рідше і зазвичай пов'язаний з іншими факторами.

• Стадія I: зменшення діаметру просвіту трахеї до 25% від норми (незначна)
• Стадія II: звуження до 50% (помірна)
• Стадія III: звуження до 75% (тяжка)
• Стадія IV: повне або практично повне спадання (критична)

Симптоми. Характерний "гусячий кашель" — різкий, хрипкий, що нагадує гуркання або гудіння. Виникає при: збудженні, смиканні за нашийник, питті, їжі, фізичному навантаженні. Хронічне захворювання прогресує: епізоди стають частішими, тривалішими. При тяжкому перебігу — синкопальні (непритомні) стани під час нападу кашлю.

• Рентгенографія трахеї у боковій проекції: видна деформація трахеї, але на статичному знімку може бути не видна при початкових стадіях
• Флюороскопія (динамічна рентгеноскопія): "золотий стандарт" — дозволяє побачити колапс у реальному часі при диханні
• Трахеоскопія (ендоскопія): найточніший метод, дозволяє оцінити ступінь і локалізацію колапсу

7. Синдром брахіцефальних дихальних шляхів (BOAS)

Синдром брахіцефальних обструктивних дихальних шляхів (Brachycephalic Obstructive Airway Syndrome, BOAS) є одним з найважливіших ветеринарних питань сучасності. Це вроджена анатомічна патологія, невіддільна від зовнішнього вигляду брахіцефальних порід — і водночас причина хронічного страждання мільйонів тварин у всьому світі.

• Французький бульдог (найвища поширеність BOAS серед усіх порід — до 74% особин мають клінічно значущу форму)
• Мопс (до 70% страждають на BOAS)
• Англійський бульдог
• Бостон-тер'єр
• Ширу-пей
• Боксер
• Кавалер-кінг-чарльз-спанієль

Клінічна картина. Гучне дихання з хрипами навіть у спокої, хропіння під час сну, задишка при мінімальному навантаженні, непереносимість тепла та спеки, часті зворотні рефлюкси (через підвищений від'ємний тиск при вдиху), ціаноз при збудженні. Багато власників вважають ці симптоми "нормою" для своєї породи — але це не так.

Діагностика. Огляд ніздрів (стеноз видно візуально), огляд глотки під седацією (подовжене м'яке піднебіння, мішечки), рентген грудної клітки (розмір трахеї), пульсоксиметрія при фізичному навантаженні, рейтингова шкала BOAS (1-4 ступені тяжкості).

8. Хронічний бронхіт та бронхоектазія

Хронічний бронхіт у собак (Chronic Bronchitis) — хронічне запальне захворювання бронхів, що характеризується персистуючим кашлем тривалістю понад два місяці без виявлення іншої первинної причини. Поширеність зростає з віком і є однією з найчастіших причин хронічного кашлю у собак середнього та старшого віку.

Патогенез. Хронічне запалення бронхів призводить до: гіперплазії бокалоподібних клітин і надмірного продукування слизу, дисфункції миготливого епітелію (зниження мукоциліарного кліренсу), потовщення стінки бронхів і звуження просвіту. Це формує порочне коло: слиз накопичується, стає середовищем для бактерій, бактерії підтримують запалення, запалення поглиблює дисфункцію.

Причини. Тривале подразнення диму (пасивне куріння є значущим фактором ризику), хронічні інфекції, алергія, забруднення повітря. У частині випадків причина залишається невстановленою (ідіопатичний хронічний бронхіт).

Симптоми. Хронічний кашель, що посилюється вранці (після накопичення слизу за ніч), при фізичному навантаженні або збудженні. Кашель продуктивний, зі слизовою або слизисто-гнійною мокротою. Задишка при навантаженні, поступово прогресує. При аускультації: підвищені звуки дихання, хрипи.

Бронхоектазія — незворотне розширення і деформація бронхів — є ускладненням тяжкого або тривалого хронічного бронхіту. Деформовані бронхи погано очищуються від слизу, ще більше ускладнюючи перебіг. Типово виявляється на КТ грудної клітки.

Лікування. Хронічний бронхіт невиліковний повністю — терапія спрямована на мінімізацію симптомів і запобігання прогресуванню:

• Усунення тригерів (куріння, пил, хімічні подразники)
• Глюкокортикоїди (преднізолон, флютиказон через небулайзер) — для контролю запалення
• Бронходилататори (теофілін) — для розширення бронхів
• Небулайзер-терапія — зволоження і розрідження секрету
• Антибіотики — при загостреннях з ознаками бактеріального компонента
• Легке помірне фізичне навантаження (уникати надмірного)

9. Пухлини дихальних шляхів та легенів

Рак легенів у собак є менш поширеним, ніж у людей, але його частота зростає з віком. Первинні пухлини легенів діагностуються відносно рідко, однак метастатичне ураження є досить типовим для ряду онкологічних захворювань.

Первинний рак легенів. Найпоширеніший гістологічний тип — легенева аденокарцинома. Зустрічається переважно у собак старше 10 років. Симптоми часто маскуються під хронічний кашель або задишку і можуть довго залишатися непоміченими. При одиночному вузлі без метастазів хірургічне видалення частки легені дає відносно хороший прогноз — медіана виживаності до 20 місяців.

Метастатичне ураження. Легені є найчастішою локалізацією метастазів від остеосаркоми, меланоми, карциноми молочної залози, гемангіосаркоми. Метастатичні вузлики на рентгенограмі виглядають як численні округлі тіні ("монетоподібні" метастази).

Первинні пухлини носоглотки (поліпи, аденокарцинома, лімфома) проявляються одностороннім або двостороннім виділенням з носа, нюховими порушеннями, деформацією кісток черепа при злоякісних пухлинах.

Діагностика. Рентгенографія, КТ грудної клітки (суттєво точніша за рентген), цитологія з бронхоальвеолярного лаважу або тонкоголкова аспіраційна біопсія під контролем КТ.

10. Плеврит та гідроторакс

Плеврит — запалення плеври, гідроторакс — накопичення рідини у плевральній порожнині. Ці стани є серйозними і часто вимагають невідкладного втручання.

• Серцева недостатність (транссудат — рідина без клітин)
• Хілоторакс — накопичення лімфи через ушкодження грудної протоки
• Піоторакс — гнійне запалення плеври при бактеріальній інфекції
• Гемоторакс — кров у плевральній порожнині (травма, порушення згортання, пухлина)
• Пухлини (ексудат або хілус)
• Гіпопротеїнемія — при дефіциті білка в крові

Симптоми. Задишка і тахіпное (швидке поверхневе дихання), ортопное (неможливість лягти), притуплені або відсутні звуки при аускультації в нижніх відділах грудної клітки, притуплення перкуторного звуку в нижніх відділах. При значному випоті — виражений ціаноз і дихальна недостатність.

Діагностика. Рентгенографія грудної клітки: характерна картина затемнення в нижніх відділах, зміщення серцевої тіні. Ультразвукове дослідження: дозволяє виявити навіть невеликі обсяги рідини і провести торакоцентез під контролем. Аналіз плеврального випоту: цитологія, бактеріологічний посів — визначає природу рідини.

Лікування. Торакоцентез (видалення рідини голкою через міжреберний проміжок) дає швидке полегшення і є водночас діагностичною та лікувальною процедурою. Подальше лікування залежить від причини: антибіотики при піотораксі, лікування серцевої недостатності, хіміотерапія при онкологічній причині.

11. Серцева недостатність і кардіогенний набряк легенів

Зв'язок між серцем і легенями в контексті респіраторних симптомів є надзвичайно важливим клінічним питанням. Серцева недостатність є однією з найпоширеніших причин хронічного кашлю у собак середнього та старшого віку.

Механізм кардіогенного кашлю. При лівошлуночковій серцевій недостатності лівий шлуночок не може ефективно прокачувати кров у велике коло. Тиск у легеневих венах зростає, рідина починає пропотівати з капілярів у альвеоли і міжальвеолярні простори — розвивається набряк легенів. Набряклі легені стають менш еластичними, подразнюють рецептори кашлю, що призводить до стійкого кашлю.

Класичний портрет пацієнта. Собака середнього або старшого віку (частіше після 7-8 років), дрібна порода (кавалер-кінг-чарльз-спанієль, дакс, пудель, ширу-пей — лідери з мітральної ендокардіопатії), кашель переважно вночі і вранці, задишка при мінімальному навантаженні. Характерно: кашель посилюється в горизонтальному положенні і зменшується при вставанні.

Діагностика. Аускультація серця: шум, аритмія. Рентгенографія грудної клітки: збільшення тіні серця, розмита (набрякла) картина легеневої тканини, переважно у хілюсній зоні та дорсальних відділах. Ехокардіографія (УЗД серця): золотий стандарт для оцінки функції серця, клапанів, ступеня недостатності.

Лікування. Вимагає кардіологічного підходу: сечогінні (фуросемід, спіронолактон) для виведення зайвої рідини, інгібітори АПФ (еналаприл, беназеприл) для зниження навантаження на серце, пімобендан — підсилювач скоротливості серця з судинорозширювальним ефектом. Кашель при серцевій недостатності НЕ лікується протикашльовими препаратами — вони не діють на причину і можуть маскувати прогресування.

12. Діагностика респіраторних захворювань

Правильна діагностика є основою ефективного лікування. Кашель і задишка є симптомами десятків різних захворювань, і лікування "навмання" без встановлення причини не лише неефективне, але й потенційно шкідливе.

Збір анамнезу. Ветеринар запитає: коли почався кашель, яка його природа (сухий/вологий, частота), чи пов'язаний з активністю, їжею чи часом доби, чи були контакти з іншими собаками, чи робилися щеплення, яка загальна активність і апетит.

Фізикальне обстеження. Аускультація легенів: нормальне дихання, хрипи (wheezes — при бронхоспазмі, бронхіті), крепітація (crackles — при набряку, пневмонії), притуплення (при плевральному випоті або консолідації). Аускультація серця: шум, аритмія. Огляд ніздрів, ротоглотки, носоглотки. Оцінка кольору ясен, частоти і характеру дихання.

Рентгенографія грудної клітки є першочерговим інструментальним дослідженням. Дає інформацію про: стан легеневої паренхіми, розмір серця, стан плевральної порожнини, ширину трахеї та бронхів. Обов'язкові дві проекції (бічна і дорсовентральна).

Бронхоскопія і трахеоскопія дозволяють безпосередньо оглянути слизову трахеї і бронхів, оцінити ступінь колапсу трахеї, взяти мазки і біопсію.

Бронхоальвеолярний лаваж (BAL) — промивання бронхів фізрозчином із наступним аналізом отриманої рідини. Є цінним для: цитологічної характеристики запалення (еозинофільне, нейтрофільне), мікробіологічного дослідження, виключення пухлинних клітин.

ПЛР-тест на збудники: Bordetella bronchiseptica, Mycoplasma, Influenza, аденовірус, парагрип.

Комп'ютерна томографія (КТ) грудної клітки є найточнішим методом для оцінки паренхіматозних змін, пухлин, стану лімфовузлів і деталей анатомії. Стає все більш доступною у великих ветеринарних клініках України.

13. Лікування: медикаментозна терапія

Терапія респіраторних захворювань суттєво варіює залежно від діагнозу. Тут наведені основні класи препаратів і принципи їх застосування.

Антибіотики. Призначаються при бактеріальному компоненті: пневмонії, піотораксі, бактеріальному трахеобронхіті. Вибір препарату в ідеалі ґрунтується на результатах бактеріологічного посіву. Емпіричний вибір: амоксиклав (широкий спектр), доксициклін (Bordetella, Mycoplasma), фторхінолони (тяжкі інфекції). Тривалість курсу при пневмонії — мінімум 4-6 тижнів з контролем рентгенограми.

Бронходилататори. Теофілін і його похідні (амінофілін) — релаксують гладку мускулатуру бронхів, зменшують задишку. Тербуталін — бета-2-агоніст, більш специфічний бронходилататор. Застосовуються при трахеальному колапсі, хронічному бронхіті, бронхоспазмі.

Глюкокортикоїди. Преднізолон і метилпреднізолон є потужними протизапальними засобами. Застосовуються при: хронічному бронхіті, еозинофільному бронхіті, набряку при BOAS, а також коротким курсом при загостренні трахеального колапсу. Мають значні побічні ефекти при тривалому застосуванні (імуносупресія, синдром Кушинга), тому тривала терапія потребує ретельного контролю.

Інгаляційні кортикостероїди (флютиказон через спейсер або маску для небулайзера) дозволяють отримати місцеву дію з мінімальними системними ефектами — сучасний підхід при хронічному бронхіті.

Кисневотерапія застосовується при SpO2 нижче 95% або клінічних ознаках гіпоксії. В клініці: кисневий намет або ящик, носові катетери, маска. Вдома: спеціальні портативні концентратори кисню.

Небулайзер-терапія. Інгаляції фізрозчину або ацетилцистеїну зволожують слизові, розріджують густий секрет, полегшують відходження мокроти. Важлива допоміжна терапія при пневмонії та хронічному бронхіті.

Сечогінні. Фуросемід є ключовим при кардіогенному набряку легенів і плевральних випотах на тлі серцевої недостатності.

14. Хірургічне лікування при BOAS та колапсі трахеї

Хірургічне втручання є єдиним радикальним методом лікування при структурних порушеннях дихальних шляхів.

Хірургія при BOAS. Метою операції є усунення або зменшення анатомічних перешкод. Стандартні втручання:

Оптимальний вік для хірургії BOAS — 12-18 місяців, до розвитку вторинних ускладнень. Рання операція значно покращує якість і тривалість життя.

Хірургія при трахеальному колапсі. При тяжкому (стадії III-IV) колапсі, що не відповідає на медикаментозне лікування:

15. Невідкладні стани: що робити до ветеринара

Деякі стани, пов'язані з дихальними порушеннями, потребують негайної допомоги — затримка навіть на кілька хвилин може бути фатальною.

1. Залишайтеся спокійними — ваша паніка передається тварині і погіршує її стан
2. Мінімізуйте фізичне навантаження — не дозволяйте собаці ходити чи рухатися
3. Забезпечте свіже прохолодне повітря (відкрийте вікно, не допускайте перегрівання)
4. При перегріванні: обгорніть у вологу прохолодну (не крижану!) тканину
5. Не давайте їжі або води
6. Негайно телефонуйте у ветеринарну клінікy — повідомте про симптоми, щоб підготувалися до вашого приїзду
7. Транспортуйте в зручному положенні для собаки (не укладайте насильно)

Пневмоторакс (повітря у плевральній порожнині) є іншим невідкладним станом, що виникає при травмі або спонтанно. Клінічно: раптова тяжка задишка після травми, притуплені звуки при аускультації. Потребує негайної аспірації повітря з плевральної порожнини.

16. Профілактика та вакцинація

Профілактика є найбільш ефективним та найменш витратним підходом до управління респіраторними захворюваннями.

Вакцинація від Kennel Cough. Вакцина проти Bordetella bronchiseptica та парагрипу собак (CPiV) є найважливішою для профілактики вольєрного кашлю. Форми вакцин:

• Інтраназальна (краплі в ніс): формує місцевий імунітет у носоглотці безпосередньо в місці вхідних воріт інфекції. Починає діяти через 3-5 днів.
• Ін'єкційна: потребує 2 дози з інтервалом 3-4 тижні при первинній вакцинації. Починає діяти через 2-3 тижні після повного курсу.
• Внутрішньоротова (пероральна): доступна в деяких країнах.

Рекомендована тваринам, які відвідують вольєри, виставки, дресирувальні майданчики або регулярно контактують з іншими собаками. Ревакцинація: кожні 12 місяців або частіше при інтенсивному контакті.

Комплексна вакцина (DHPP/DA2PP) включає захист проти: чумки собак (Distemper), аденовірусу типу 1 і 2 (CAV-1/CAV-2), парвовірусу (Parvo), парагрипу (Parainfluenza). Це основна вакцина, яка також захищає від важких респіраторних форм відповідних захворювань.

Рання діагностика та лікування хронічних захворювань. Регулярні ветеринарні огляди дозволяють виявити ознаки серцевої хвороби, початкові стадії трахеального колапсу або хронічного бронхіту до розвитку важких симптомів. Для собак старше 7 років рекомендований щорічний кардіологічний скринінг.

17. Часті запитання

Стаття підготовлена з урахуванням актуальних клінічних рекомендацій ветеринарної пульмонології та кардіології. Матеріал носить виключно інформаційний характер і не замінює консультацію ветеринарного лікаря. При будь-яких дихальних симптомах у вашого собаки звертайтеся до ветеринара.

Здоров'я вашого собаки — наш пріоритет. Широкий вибір вітамінів, ласощів та засобів для догляду на 4dog.com.ua