Характер та темперамент
Основні риси характеру
Померанський шпіц – це "велика собака в маленькому тілі". Основні характеристики:
- Живий та енергійний: надзвичайно активний для свого розміру, завжди в русі, цікавиться всім навколо
- Розумний та кмітливий: швидко навчається, добре розуміє інтонації, здатний до хитрощів
- Сміливий та впевнений: не усвідомлює своїх маленьких розмірів, може "кидатися" на значно більших собак
- Відданий та прив'язаний: формує глибокий зв'язок з власником, може бути "собакою однієї людини"
- Грайливий: зберігає щенячу грайливість до старості
- Незалежний: має власну думку, може бути впертим
Поведінка
З дітьми: Померанці не рекомендуються для родин з маленькими дітьми (до 6–8 років). Причини: крихкість — маленька дитина може легко травмувати собаку, впустивши або надто сильно стиснувши; нетерпимість до грубого поводження — може вкусити у відповідь на біль. З дітьми старшого віку, які розуміють правила поводження з тваринами, уживається добре.
З іншими тваринами: З іншими собаками загалом дружелюбний, але може провокувати конфлікти з великими собаками через надмірну сміливість. Потребує ранньої соціалізації. З котами зазвичай добре уживається, особливо якщо ростуть разом. З дрібними тваринами — помірний мисливський інстинкт, як правило, не становить загрози.
З незнайомцями: Померанці – природні сторожі. Завжди попередять гавкотом про появу сторонніх. Можуть бути підозрілими до незнайомців на початку, але при правильній соціалізації стають більш привітними.
Рівень енергії
Оцінка: 4/5. Середньо-високий. Незважаючи на маленький розмір, померанці потребують регулярної активності. Вони не є "диванними" собаками і потребують як фізичних, так і розумових навантажень.
Інтелект
Оцінка: 4/5. За рейтингом Стенлі Корена ("Інтелект собак", 1994): 23-тє місце серед 138 порід – категорія "Відмінні робочі собаки". Здатні вивчити нову команду за 5–15 повторень. Виконують відому команду з першого разу у 85% випадків і більше.
Схильність до гавкоту
Оцінка: 5/5. Це одна з найбільш "голосних" порід. Померанці гавкають на: дверний дзвінок, перехожих за вікном, незвичні звуки, від нудьги та тривоги розлуки. Контроль гавкоту – одне з головних завдань дресирування.
Фізичні характеристики
Розміри
| Параметр | Кобель | Сука |
|---|
| Зріст у холці | 18–22 см | 18–22 см |
| Вага | 1,8–3,5 кг (ідеальна 1,8–2,7 кг) | 1,8–3,5 кг (ідеальна 1,8–2,7 кг) |
| Тривалість життя | 12–16 років | 12–16 років |
За стандартом FCI (Цвергшпіц): зріст 18–22 см, вага має відповідати зросту. За стандартом AKC: ідеальна виставкова вага 1,36–3,18 кг (3–7 фунтів), ідеал – 1,8–2,7 кг (4–6 фунтів).
Загальний вигляд
Померанський шпіц – компактний, гармонійно складений собака квадратного формату. Характерні риси:
- Голова: клиноподібна, нагадує лисячу, з чітким стопом. Мордочка коротша за черепну частину (співвідношення приблизно 2:4)
- Очі: середнього розміру, мигдалеподібні, темні, з живим і розумним виразом
- Вуха: маленькі, трикутні, стоячі, посаджені високо і близько одне до одного
- Хвіст: високо посаджений, закинутий на спину, щільно прилягає, пишно вкритий шерстю
- Корпус: короткий, з глибокою грудною кліткою, підтягнутий живіт
- Кінцівки: прямі, паралельні, з компактними "котячими" лапами
Шерсть
Шерстний покрив – одна з головних ознак породи:
- Тип: подвійна шерсть (double coat). Остьовий волос – довгий, прямий, жорсткуватий, відстоячий від тіла. Підшерсток – густий, м'який, ватоподібний
- Особливості: пишний "комір" (грива) навколо шиї та плечей; густі "штани" на задніх кінцівках; пишний хвіст-"віяло"
- Текстура: остьовий волос не повинен бути м'яким або прилеглим
Допустимі окраси
Стандарт AKC та FCI визнають широкий спектр окрасів:
- Основні суцільні: оранжевий (рудий), кремовий, білий, чорний, коричневий (шоколадний), блакитний (сірий)
- Змішані/патерни: соболиний (sable), чорно-підпалий (black & tan), тигровий (brindle), мерль (merle – спірний, не визнаний у деяких стандартах), парті-колор (parti-color, двокольоровий з білим)
- Рідкісні: лавандовий, бівер (beaver)
- Найпопулярніші: оранжевий/рудий, кремовий, соболиний
Історія породи
Давнє походження
Померанський шпіц належить до родини шпіцеподібних собак, що є одними з найдавніших домашніх порід. Предки сучасних шпіців – великі їздові собаки арктичних регіонів, які важили до 14 кг і використовувалися для витягування саней, випасання худоби та охорони оселі. Археологічні знахідки свідчать, що шпіцеподібні собаки існували ще за 6000 років до нашої ери. Назва "Померанський" походить від історичної області Померанія (Pommern) на узбережжі Балтійського моря, що нині розділена між Німеччиною та Польщею. Саме там почалося цілеспрямоване розведення менших різновидів шпіца.
Популяризація в Європі (XVIII–XIX ст.)
Порода здобула популярність серед європейської аристократії у XVIII столітті. У 1767 році англійська королева Шарлотта (дружина Георга III) привезла двох шпіців до Англії – Фібі та Меркурій. Проте вони були значно більшими за сучасних померанців і важили близько 9–14 кг. Справжній "зірковий час" породи настав завдяки королеві Вікторії, яка під час подорожі до Флоренції у 1888 році закохалася у маленького рудого шпіца на ім'я Марко (вагою лише 5,4 кг). Вікторія стала активною заводчицею і за час її правління розмір середнього померанця зменшився приблизно на 50%. Її вплив на породу був колосальним – саме завдяки королеві закріпилася тенденція до мініатюризації.
Формування сучасного стандарту (XX ст.)
Перший клуб породи в Англії було засновано у 1891 році, а перший стандарт породи – затверджено невдовзі після цього. До Америки порода потрапила наприкінці XIX століття, і AKC визнав її у 1900 році. Американський клуб померанського шпіца (American Pomeranian Club) було засновано у 1900 році. Протягом XX століття заводчики продовжували зменшувати розмір собаки та вдосконалювати якість шерсті. Сьогодні ідеальна виставкова вага померанця становить 1,8–2,7 кг, хоча стандарт FCI допускає вагу до 3,5 кг.
Померанець сьогодні
Нині померанський шпіц стабільно входить до ТОП-25 найпопулярніших порід за рейтингом AKC і є однією з найулюбленіших декоративних порід у світі. В Україні порода набула надзвичайної популярності починаючи з 2010-х років і залишається одним із лідерів за попитом серед дрібних порід. Серед відомих власників померанців – Моцарт, Мікеланджело, Мартін Лютер, Ісаак Ньютон, а з сучасників – Періс Хілтон, Гвен Стефані, Кеті Перрі.
Догляд
Грумінг
Розчісування: 2–3 рази на тиждень (щодня під час линьки). Використовувати пуходерку (slicker brush) та металевий гребінь. Розчісувати проти шерсті, потім за шерстю.
Купання: 1 раз на 4–6 тижнів. Використовувати шампунь для довгошерстих порід. Ретельно сушити феном (не гарячим!).
Чистка вух: 1 раз на тиждень. Перевіряти на почервоніння, запах, виділення.
Стрижка кігтів: 1 раз на 2–3 тижні. Якщо чути "клацання" по підлозі – час стригти.
Догляд за очима: Щодня протирати від слізних доріжок вологою серветкою.
Линька
Інтенсивна. Незважаючи на маленький розмір, померанці линяють дуже рясно:
- Основна линька – 2 рази на рік (весна та осінь), коли повністю змінюється підшерсток
- Помірна линька – протягом усього року
- Суки можуть сильно линяти після течки та після пологів ("здування шерсті")