Характер та темперамент
Основні риси
Такса — це сміливий, самостійний, розумний і надзвичайно відданий собака з яскравим характером. Попри малий розмір, такса має "великий" темперамент: вона безстрашна, наполеглива і часом вперта. Це пояснюється мисливським походженням — у норі собака мусив діяти самостійно, без команд хазяїна. Такси дуже прив'язуються до свого власника (часто — до однієї людини в сім'ї) і можуть бути ревнивими.
Поведінка
Рівень енергії
Оцінка: 3/5. Помірний. Такса — активний собака, але не гіперактивний. Любить прогулянки, ігри, "розкопування" та вистежування запахів. Потребує регулярних, але не надмірних фізичних навантажень.
Інтелект
Оцінка: 4/5. За рейтингом Стенлі Корена ("Інтелект собак", 1994), такса посідає 49 місце серед 138 порід — категорія "середній робочий інтелект" (розуміє нову команду за 25–40 повторень, виконує з першого разу у 50% випадків). Проте це оцінка слухняності, а не розумових здібностей. Адаптивний інтелект такси дуже високий — вони винахідливі, хитрі й чудово вирішують задачі самостійно.
Гавкіт
Оцінка: 4/5. Такси — досить "голосна" порода. Гучний, глибокий гавкіт (непропорційно потужний для їхнього розміру) — частина мисливської спадщини: у норі собака мав подавати голос, щоб мисливець знав його місцезнаходження.
Фізичні характеристики
Розміри
| Різновид | Обхват грудей | Вага |
|---|---|---|
| Стандартна | понад 35 см | 7–14,5 кг (зазвичай 9–12 кг) |
| Мініатюрна | 30–35 см | 4–5,5 кг |
| Кроляча (Kaninchen) | до 30 см | до 3,5 кг |
- Висота в холці: FCI стандарт не нормує зріст, але типова висота стандартної такси — 20–27 см (кобелі зазвичай трохи більші за сук)
- AKC стандарт: стандартна 8–9 дюймів (20–23 см), мініатюрна 5–6 дюймів (13–15 см); вага стандартної 7,3–14,5 кг (16–32 lbs), мініатюрної до 5 кг (11 lbs)
- Тривалість життя: 12–16 років (середня — 13–14 років; мініатюрні живуть довше)
Загальний вигляд
Такса — приземкуватий, компактний, мускулистий собака з видовженим тулубом і короткими, міцними лапами. Голова клиноподібна, морда довга й витончена, ніс чорний (у шоколадних — коричневий). Вуха довгі, м'які, висячі, закруглені на кінцях. Очі середнього розміру, мигдалеподібні, темного кольору (у мармурових допускаються блакитні або різнокольорові). Хвіст продовжує лінію спини, тримається невисоко.
Типи шерсті
- Гладкошерста (Kurzhaar) — коротка, густа, гладенька, блискуча шерсть. Найпоширеніший тип. Не потребує складного догляду.
- Довгошерста (Langhaar) — м'яка, шовковиста, злегка хвиляста шерсть із підшерстям. Довший волос на вухах, грудях, животі, лапах і хвості (утворює "прапор").
- Жорсткошерста (Rauhhaar) — густа, дротоподібна, щільно прилегла шерсть із підшерстям. Характерні "борода", "брови" та "вуса". Найстійкіший до погодних умов тип.
Допустимі окраси
- Одноколірні: рудий (від палевого до темно-рудого), палевий (кремовий), з чорними кінчиками волосся або без них
- Двоколірні: чорно-підпалий, шоколадно-підпалий (коричнево-підпалий)
- Мармурові (Dapple): мармуровий на основі будь-якого базового кольору (темні плями на світлішому фоні)
- Тигрові (Brindle): рудий із темними тигровими смугами
- Кабаний (Wild Boar / Saufarben): типовий для жорсткошерстих, суміш коричневого, чорного та сірого
- Недопустимі: повністю білий, подвійний мармур (double dapple — пов'язаний із серйозними проблемами здоров'я)
Історія породи
Походження та раннє розведення
Такса — одна з найстаріших мисливських порід Німеччини, історія якої сягає XV–XVI століття. Назва "Dachshund" дослівно перекладається як "борсуковий собака" (нім. Dachs — борсук, Hund — собака). Порода була цілеспрямовано виведена німецькими лісничими та мисливцями для полювання на норних тварин, передусім борсуків, які завдавали значної шкоди сільському господарству. Подовжене тіло та короткі лапи дозволяли таксі проникати в нори й витягувати здобич на поверхню. Перші писемні згадки про собак такого типу зустрічаються в німецьких мисливських трактатах початку XVI століття.
Формування породи (XVII–XIX ст.)
У XVII–XVIII століттях порода набула сучасних рис. Німецькі заводчики схрещували різні типи гончих та тер'єрів із невеликими норними собаками, створюючи три різновиди шерсті: гладкошерстий (найстаріший тип, базовий), жорсткошерстий (ймовірно, із домішкою шнауцера та денді-дінмонт-тер'єра) та довгошерстий (із домішкою спанієля). У 1879 році був опублікований перший офіційний стандарт породи, а в 1888 році заснований Німецький клуб такси (Deutscher Teckelklub, DTK), який діє донині. Крім стандартного розміру, було виведено мініатюрну й кролячу таксу для полювання на дрібнішу здобич у вужчих норах.
Поширення у світі та визнання
У 1885 році Американський клуб собаківництва (AKC) офіційно визнав таксу. Порода стрімко набула популярності в США та Великій Британії, спершу як мисливський собака, а згодом — як компаньйон. Під час Першої та Другої світових воєн популярність такси в англомовних країнах різко впала через антинімецькі настрої: собак називали "Liberty Hound", а власників цькували. Проте після 1945 року порода швидко відновила свої позиції. Сьогодні такса стабільно входить у ТОП-10 найпопулярніших порід у світі за рейтингом AKC (у 2024 році — 6 місце) та є однією з найулюбленіших порід в Україні.
Такса в Україні
В Україну такси потрапили ще за часів Російської імперії — наприкінці XIX століття. Порода була популярна серед мисливців південних губерній. У радянський час такса залишалася однією з найпоширеніших порід завдяки компактному розміру та невибагливості. Сьогодні Кінологічна спілка України (КСУ, член FCI) реєструє всі дев'ять різновидів такси.
