Історія породи
Походження та створення (1890-ті роки)
Німецька вівчарка — одна з найвідоміших порід у світі, яка була цілеспрямовано виведена наприкінці XIX століття у Німеччині. Засновником породи вважається капітан кавалерії Макс Еміль Фрідріх фон Штефаніц (Max von Stephanitz), який мріяв створити ідеального робочого собаку. У 1899 році на виставці в Карлсруе він побачив собаку на ім'я Гектор Лінкрсгайм (Hektor Linksrhein), який вразив його своєю інтелігентністю, силою та слухняністю. Фон Штефаніц придбав цього собаку, перейменував його на Горанд фон Графрат (Horand von Grafrath) і зареєстрував як першого представника породи.
Становлення породи (1899–1914)
3 квітня 1899 року фон Штефаніц заснував Товариство німецької вівчарки (Verein für Deutsche Schäferhunde, SV), яке стало першим породним клубом. Горанд фон Графрат отримав реєстраційний номер SZ 1 у племінній книзі. Фон Штефаніц розробив девіз породи: "Nutzen und Tüchtigkeit" ("Корисність і придатність"). Він вважав, що краса собаки повинна бути лише наслідком його робочих якостей. Впродовж наступних років порода активно розвивалась через ретельну селекцію: відбирались собаки з найкращими робочими якостями — інтелектом, витривалістю, хоробрістю та відданістю.
Світові війни та поширення (1914–1945)
Під час Першої світової війни німецькі вівчарки використовувались як санітарні собаки, вартові, посильні та розшукові собаки. Саме тоді солдати союзницьких армій вперше побачили цю породу і були вражені її якостями. Після війни солдати почали привозити собак до США та Великобританії. У Британії через антинімецькі настрої породу тимчасово перейменували на "Ельзаську вівчарку" (Alsatian) — ця назва офіційно використовувалась до 1977 року. У 1920–30-х роках порода стала надзвичайно популярною завдяки собакам-кінозіркам Рін Тін Тіну та Стронгхарту.
Сучасний розвиток (1945 — сьогодення)
Після Другої світової війни порода розділилась на дві лінії розведення: робочу (службову) та виставкову (шоу). У деяких країнах ці лінії суттєво відрізняються за екстер'єром та робочими якостями. Сьогодні німецька вівчарка стабільно входить до топ-5 найпопулярніших порід у світі за версією AKC (2-ге місце протягом багатьох років). Порода широко використовується в поліції, армії, митній та прикордонній службі, як собака-поводир, у пошуково-рятувальних операціях та як надійний сімейний компаньйон. В Україні німецька вівчарка є однією з найпопулярніших та найвпізнаваніших порід.
Фізичні характеристики
Розміри
| Параметр | Кобель | Сука |
|---|---|---|
| Зріст у холці | 60–65 см | 55–60 см |
| Ідеальний зріст | 62,5 см | 57,5 см |
| Вага | 30–40 кг | 22–32 кг |
Загальний вигляд
Німецька вівчарка — це середньо-великий, злегка витягнутий, сильний та мускулистий собака з сухою конституцією. Співвідношення довжини корпусу до висоти у холці становить приблизно 10:8,5 (довжина перевищує висоту на 10–17%). Собака повинен справляти враження сили, інтелігентності та гнучкості.
Голова: клиноподібна, пропорційна корпусу, з помірно широким лобом. Морда сильна, щелепи добре розвинені. Прикус ножицеподібний (42 зуби).
Очі: середнього розміру, мигдалеподібні, злегка косо поставлені, темного кольору.
Вуха: середнього розміру, стоячі, широко поставлені, загострені, направлені вперед. У цуценят вуха піднімаються до 6–7 місяців.
Корпус: міцна спина, виражена холка, довгий злегка спадаючий круп. Грудна клітка глибока (становить 45–48% висоти у холці).
Кінцівки: передні — прямі, паралельні; задні — з вираженими кутами зчленувань. Характерна похідка — розмашиста риса з потужним поштовхом задніх кінцівок.
Хвіст: довгий, досягає скакального суглоба, саблеподібний, у стані спокою опущений з легким вигином.
Шерсть
Існують дві визнані різновидності:
- Стокхаар (Stockhaar) — нормальна шерсть: щільна, пряма, жорстка, з густим підшерстком. На голові, вухах, передній частині кінцівок — коротша; на шиї — дещо довша ("комір").
- Лангстокхаар (Langstockhaar) — довгошерста: довша, м'якша, з підшерстком. Визнана FCI з 2010 року як окрема різновидність.
Допустимі окраси
- Чепрачний (найпоширеніший): чорна "мантія" на спині з підпалами рудого, жовтого або сірого кольору
- Зонарний (вовчий): кожна шерстинка має зони різного забарвлення
- Чорний: повністю чорний, без будь-яких відмітин
- Чорно-підпалий: чорний з чіткими рудими або жовтими підпалинами
Небажані/дискваліфікуючі: білий, блакитний, печінковий (коричневий), альбінос. Ніс повинен бути чорним при будь-якому окрасі.
Тривалість життя
9–13 років, у середньому 10–12 років (за даними AKC та PetMD).
Характер та темперамент
Основні риси характеру
Німецька вівчарка — це впевнена в собі, мужня, розумна та надзвичайно віддана собака. Вона відрізняється:
- Вірністю: формує глибокий зв'язок з господарем та сім'єю
- Інтелектом: 3-тє місце у рейтингу інтелекту порід за Стенлі Кореном (після бордер-колі та пуделя). Здатна засвоїти нову команду за 5 повторень, виконує відому команду з першого разу у 95% випадків
- Хоробрістю: не проявляє безпричинної агресії, але безстрашно захищає сім'ю за потреби
- Працездатністю: потребує розумового та фізичного навантаження, без роботи може стати деструктивною
- Пильністю: відмінний сторожовий собака з природним захисним інстинктом




