Історія породи
Витоки при дворі Веймара
Веймаранер, або Веймарська лягава — одна з найбільш аристократичних мисливських порід у світі, що бере свій початок на початку XIX століття при дворі герцогства Саксен-Веймар-Ейзенах у Тюрингії, Центральна Німеччина. Найвідоміша версія походження пов'язує породу з Великим герцогом Карлом Августом Саксен-Веймар-Ейзенахським — покровителем мистецтв і пристрасним мисливцем, який прагнув створити ідеального універсального мисливського собаку для лісистої та пересіченої місцевості центральноєвропейських земель.
Герцог схрещував бладгаундів з німецькими та французькими мисливськими собаками, прагнучи отримати витривалого, розумного та слухняного компаньйона для полювання на великого звіра — оленів, кабанів і навіть ведмедів. Результатом цієї цілеспрямованої селекції став «Веймарський пойнтер» (Weimar Pointer, нім. Weimaraner Vorstehhund) — елегантний сріблясто-сірий собака з неперевершеним нюхом та вродженим бажанням працювати поруч із людиною.
Цікаво, що сріблясто-сірі собаки зображені на картинах фламандського живописця Антоніса ван Дейка ще у XVII столітті та француза Жана-Батіста Удрі у XVIII, проте більшість кінологів вважають, що порода у сучасному вигляді сформувалася саме завдяки зусиллям двору Веймара на початку 1800-х років. Довгий час порода залишалася привілеєм німецької знаті, і доступ до неї суворо контролювався.
Становлення та перші виставки
Аж до 1879 року веймаранерів вважали блакитним різновидом німецького курцхаара, і вони мали право на реєстрацію в племінній книзі Kurzhaar Klub. Вперше як окрема порода вони були представлені на виставці собак у 1880 році в Берліні, де було показано чотирнадцять особин. У 1897 році був заснований Німецький клуб веймаранерів (Weimaraner Klub), який суворо контролював розведення: членство було обов'язковою умовою для придбання цуценяти, а стандарт породи ретельно оберігався від зовнішнього впливу.
Клуб дотримувався жорсткої політики чистоти породи. Кількість собак була обмеженою, а кожне в'язання погоджувалося з клубом. Ця закритість одночасно зберегла генетичну однорідність породи та зробила веймаранера об'єктом бажання для мисливців по всьому світу.
Підкорення Америки
У 1928 році американський спортсмен Говард Найт подав заявку на членство в Німецькому клубі веймаранерів. Незважаючи на його обіцянки зберігати чистоту породи, клуб надіслав Найту двох стерилізованих собак. Проте наполегливість американця перемогла: у 1938 році йому нарешті вдалося отримати племінний матеріал — трьох сук (Адда та Дорле ф. Шварцен Камп, Аура ф. Гайберг) та одного цуценя кобеля (Марс аус дер Вульфсрайде).
Найт об'єднав зусилля з іншими ентузіастами, і в 1942 році був заснований Клуб веймаранерів Америки (Weimaraner Club of America). Американський клуб собаківництва (AKC) визнав породу 8 грудня 1942 року, а перший стандарт був прийнятий у лютому 1943 року.
Веймаранер у сучасному світі
У другій половині XX століття порода набула широкої популярності далеко за межами мисливських кіл. Особливу роль у цьому зіграв американський фотохудожник Вільям Вегман, який з 1970-х років створював незвичайні портрети своїх веймаранерів, одягнених у людський одяг. Його роботи стали культурним феноменом і назавжди пов'язали образ веймаранера з мистецтвом та елегантністю.
Фізичні характеристики
Розміри
| Параметр | Кобелі | Суки |
|---|
| Висота в холці | 59–70 см | 57–65 см |
| Вага | 30–40 кг | 25–35 кг |
Загальний вигляд
Веймаранер — це середній або великий мисливський собака з функціональною робочою статурою, приємними пропорціями, жилавий та дуже м'язистий. Його силует випромінює силу, швидкість та витривалість. Співвідношення довжини тулуба до висоти в холці становить приблизно 12:11.
Голова: пропорційна тілу, з помірно вираженим стопом. Морда довга та потужна, особливо у кобелів. Ніс великий, темно-тілесного кольору. Прикус ножицеподібний.
Очі: одна з найхарактерніших рис породи. Цуценята народжуються з яскраво-блакитними очима, які з віком змінюють колір на бурштиновий або світло-сірий. Погляд веймаранера виразний, розумний і трохи меланхолійний.
Вуха: широкі та довгі, посаджені високо, злегка загнуті вперед і закруглені на кінцях.
Шерсть
Стандарт FCI (No 99) визнає два типи шерсті:
- Короткошерстий різновид — найпоширеніший. Шерсть коротка, щільна, гладко прилегла, з мінімальним підшерстком або без нього.
- Довгошерстий різновид — визнаний FCI з 1934 року. М'яка довга шерсть з підшерстком або без нього, з очосами на вухах, хвості та кінцівках.
Допустимі окраси
Забарвлення: сріблясто-сіре, оленяче сіре або мишаче сіре, а також їх відтінки. Голова та вуха зазвичай дещо світліші. Допускаються лише невеликі білі позначки на грудях та пальцях.
Так званий «блакитний веймаранер» — це генетично чорний собака з розведенням пігменту, на відміну від стандартних сірих (генетично коричневих з розведенням). Блакитний колір не визнаний ні AKC, ні FCI.
Чому «собака-привид»: Прізвисько Grey Ghost (Сірий Привид) закріпилося за породою через поєднання сріблясто-сірої шерсті, блідих очей та безшумного, граціозного руху, що створює враження примарної, містичної істоти.
Тривалість життя
10–13 років (за даними AKC та PetMD).
Характер та темперамент
Основні риси характеру
За стандартом AKC, ідеальний темперамент веймаранера описується як «безстрашний, дружелюбний, пильний та слухняний». Це надзвичайно енергійна, розумна та емоційна порода.
- Прив'язаність: класична «собака-липучка» (англ. Velcro dog), прагне бути поруч з людиною кожну секунду
- Сепараційна тривожність: одна з найбільших проблем породи — веймаранер не переносить самотності, може виявляти деструктивну поведінку
- Мисливський інстинкт: сильний prey drive, дрібні тварини можуть сприйматися як здобич
- Інтелект: незалежний мислитель, здатний до самостійних рішень
- Енергійність: потребує постійного руху та розумового навантаження
Поведінка
З дітьми: До дітей у своїй сім'ї веймаранери ставляться добре і можуть бути чудовими партнерами для ігор. Проте через свій розмір та енергійність вони можуть ненавмисно збити з ніг маленьку дитину. Контакт з дошкільнятами повинен відбуватися під наглядом дорослих.
З іншими тваринами: Веймаранер зберігає сильний мисливський інстинкт. Дрібні тварини — коти, кролики, хом'яки — можуть сприйматися як здобич. Соціалізація з іншими тваринами повинна починатися з раннього віку. При ранній соціалізації може мирно жити з котом.
З незнайомцями: Від природи дружелюбний, але пильний. Не проявляє агресії, але може бути стриманим з новими людьми.
Рівень енергії
Оцінка: 5/5. Дуже висока. Мінімум 1,5–2 години інтенсивних фізичних навантажень щодня.
Інтелект (рейтинг Корена)
Оцінка: 5/5. 21-ше місце серед усіх порід собак — верхній квартиль найрозумніших. Засвоюють нові команди за 5–15 повторень, виконують першу команду приблизно у 85% випадків.
Догляд
Грумінг
Розчісування: 1 раз на тиждень гумовою щіткою-каррі (curry comb). Довгошерстий різновид — 2–3 рази на тиждень.
Купання: 1 раз на місяць або за потребою. Занадто часте миття порушує природний жировий баланс шкіри.
Чистка зубів: 2–3 рази на тиждень спеціальною пастою для собак.
Чистка вух: Щотижня. Довгі висячі вуха погано провітрюються, що створює ризик отитів.
Стрижка кігтів: Кожні 2–3 тижні.
Линька
Помірна, з посиленням у весняний та осінній сезони. Завдяки короткій шерсті прибирання нескладне.
Поради
- Перевіряйте вуха щотижня на ознаки інфекції
- Не стригти шерсть машинкою
- Привчайте до грумінгу з цуценячого віку
- Використовуйте миски-антиглотки для профілактики заворота шлунка
Одяг для собаки
- Зимовий одяг: Через короткий шерстний покрив без густого підшерстка веймаранери чутливі до холоду. В осінньо-зимовий сезон обов'язковий утеплений комбінезон або куртка для прогулянок.
- Дощовик: Рекомендується для захисту від вологи та холодного вітру.
- Взуття: Може знадобитися для захисту лап від реагентів узимку або гарячого асфальту влітку.
- Аксесуари: Якісний одяг для собак, шлейки та аксесуари для великих активних порід можна підібрати на 4dog.com.ua.
